22 червня відбулася конференція ООН зі сталого розвитку „Ріо+20”. Підсумкова декларація саміту була готова з самого початку, натомість простору для дискусій не було.
На думку німецького міністра з питань розвитку Дірка Нібеля, склянка виявилася наполовину повною. «Я дуже задоволений, що в заключному документі міститься те, що особливо цікавить Німеччину: взаємозв’язок між водою, енергопостачанням, забезпеченням продовольством. Але ми б бажали, щоб було знайдено більше спільного у справі інституційних реформ, у процесі узгодження цілей тисячоліття, а також планів сталого розвитку».
Декларація обсягом 50 сторінок під назвою «Майбутнє, якого ми прагнемо», називає однією з найважливіших цілей майбутнього боротьбу з бідністю. Крім того, у тексті йдеться про економічну модель, відзначену дбайливим ставленням до ресурсів, а також про розвиток цілей сталого розвитку до 2015 року. Однак у документі бракує чітких цілей і часових рамок, нарікають критики.
Немає готовності серйозно на політичному рівні підходити до питання майбутнього світу, ставить діагноз голова німецької природозахисної організації BUND Губерт Вайґер. Знищення лісів, спустошення морів, зникнення видів тварин і рослин не лише не зменшилося в масштабах, а лише посилилося упродовж останніх 20 років. Мільярди людей у всьому світі голодують. «У такій ситуації ухвалити документ, який лише зводить докупи те, що вже колись ухвалювалося, вказує на те, що драматизм ситуації недооцінюють. А також, що домінує економічне мислення, яке не переймається довготривалими наслідками».
Тоді коли природозахисні об’єднання та ліві уряди відхиляють концепцію «зеленої економіки» як продовження капіталізму під екологічним покривом, сама собою почалася дискусія щодо нового визначення зростання в економіці. «У майбутньому теж буде зростання», – наголошує Кайо Кох-Везер, колишній фінансист, котрий нині працює консультантом для Deutsche Bank.
«Природні ресурси нашої планети обмежені. Але це мусить призводити не до меншого зростання, а до більш ефективного використання ресурсів», – вважає він.
Лише коли індустріальні країни зменшать обсяги використання сировини для держав, що розвиваються, а також для нових індустріальних країн з’явиться можливість для досягнення матеріального добробуту, продовжує свою думку Губерт Вайгерт. Однак, на його погляд, декларація з конференції у Ріо-де Жанейро робить однобоку ставку на економічне зростання замість того, щоб вимагати від індустріальних країн обмежень.
Захист клімату, реформа інституцій ООН, цілі сталого розвитку – лише деякі з тем, що не були конкретно сформульовані в Ріо-де-Жанейро.
Позиція України: Україну на конференції ООН представляв міністр екології та природних ресурсів Едуард Ставицький. В своєму виступі він заявив, що „Україна підтримує внесені до проекту Підсумкового документа “Ріо+20” пропозиції щодо реформування системи глобального екологічного управління шляхом збільшення ролі Програми ЮНЕП, перетворення її в спеціалізоване агентство ООН або створення на її базі Світової Екологічної Організації. Вважаємо, що пропозиції України та деяких інших держав щодо створення Ради Екологічної Безпеки (або делегування мандату з питань екологічної безпеки чинній Раді Безпеки ООН), заснування Міжнародного Екологічного Суду та Міжнародного Екологічного Банку, а також інших інституцій глобального екологічного управління заслуговують на увагу і підтримку.
Важливо наголосити, що Президент України підтримує вирішення проблеми формування системи інституційного забезпечення глобального екологічного врядування, яка є невід’ємною складовою частиною концепції створення Екологічної Конституції Землі – нового універсального документа.
Для досягнення цілей сталого розвитку Україна вважає за доцільне:
- започаткування процесу підготовки проекту концепції Екологічної Конституції Землі та його публічного обговорення;
- заснування на базі ЮНЕП Світової Екологічної Організації;
- запровадження процесу екологізації освіти у всіх навчальних закладах з метою підготовки фахівців для сталого розвитку, підвищення рівня екологічної освіти населення;
- ухвалення 10-річних рамок політики сталого споживання та виробництва”.
Окрема думка: Представники українських екологічних громадських організацій, які брали участь в Ріо+20 оприлюднили альтернативну доповідь, де міститься різка критика політики Уряду України в сфері впровадження в нашій країні концепції сталого розвитку та вказується на цілковиту відсутність діалогу влади з громадянським суспільством в питанні сталого розвитку.
