Home Новини Щодо плану діяльності робочої групи з питань інформаційної політики та відкритості влади...

Щодо плану діяльності робочої групи з питань інформаційної політики та відкритості влади в контексті виконання рекомендацій Ради Європи щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні

24
0

Мудрак Л.М. – заступник голови Національної ради

України з питань телебачення і радіомовлення,

член Координаційної ради

 

Виступ на засіданні Координаційної ради

з питань розвитку громадянського суспільства

4 червня 2013 року

 Шановні колеги!

Шановна Марино Іванівно!

Рішенням квітневого засідання Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства робочі групи «з інформаційної політики та громадянської освіти» й «відкритості органів влади  та залучення громадськості до формування політики» було об’єднано в одну. Сподіваємося, що спільними зусиллями робота буде ефективнішою.

Вважаю за доцільне запропонувати робочу назву об’єднаної групи – з питань інформаційної політики та відкритості влади.

Для учасників робочої групи, а ми порадилися між собою, саме така назва є лаконічною і включає в себе і доступ до інформації, і участь громадськості у прийнятті рішень, і громадянську освіту, і покращену комунікацію з громадськістю задля відкритості влади.

Як я і обіцяла на попередньому засіданні, я коротко хотіла б ознайомити з рекомендаціями Ради Європи щодо розвитку інформаційних суспільств в каїнах-членах РЄ. На часі європейське розуміння, як буде розвиватися інформаційне суспільство в епоху інтернету та цифрових медіа.

Інтернет стає на найвищому рівні найбільшою та єдиною площиною для ідей розвитку та політичних рішень загальноєвропейського рівня. Перші кроки для спільних європейських підходів уряди країн зробили ще десять років тому, в грудні 2003 році на Світовому форумі в Женеві. Декларація про сприяння інформаційних суспільств включала й декларацію щодо переходу на інтернет-урядування урядами всіх країн. Декларація щодо електронного урядування як єдино можливого управління змінами була посилена та підтверджена країнами Ради Європи в листопаді 2005 році на черговому Світовому форумі, який відбувся в Тунісі.

 Сьогоднішня акселерація інтернету підштовхує європейських експертів до оновлення та розширення загальноєвропейських підходів. Інтернет-урядування, згідно зі спільним напрацьованим баченням, має об’єднувати урядовий державний рівень, бізнес, недержавний та громадський сектори. Уряди країн нині рекомендують пришвидшити створення єдиних принципів, норм, законів, правил і традицій для інтернет-урядування.

Керівний комітет Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства наполегливо рекомендує всім країнам уже нині розпочати дискусії та дослідження на загальнонаціональному й локальному рівнях для швидкого впровадження інтернет-урядування. Важливий розширений діалог державного, приватного та громадянського секторів. Чутливе до всіх загальне бачення може дозволити напрацювати державну інтернет-політику, що, в свою чергу, сприятиме формуванню інтернет-суспільства. Дискусія вже нині дасть шанс зберегти ціннісні засади розвитку та свободи інтернету, а це сприятиме формуванню та розвитку необхідних для націй і держав аспектів інтернет-урядування.

 Для країн – членів Ради Європи напрацьовується пакет рекомендацій як політичного, так і суто технічно характеру щодо розвитку та організації інтернет-урядування. Політично-технологічний інструментарій базується на засадах: максимум прав для інтернет-споживачів та мінімум обмежень. Серед базових принципів розвитку інтернету загалом, з урахуванням розвитку інтернет-урядування визначено:

–               права людини, демократія та верховенство права. Люди мають законне сподівання на те, що послуги інтернету є можливими, доступними, безпечними, надійними та постійними. Це позитивне зобов’язання держав, розроблене у прецедентному праві Європейського Суду з прав людини;

–               багатостороннє спільне управління. Відкриті та прозорі принципи побудови інтернет-політики. Інтернет залежить від різних ресурсів, необхідних для його функціонування. Ці критичні ресурси включають тринадцять так званих кореневих серверів та інтернет-магістральні структури (великомасштабні канали для передачі даних). Вони контролюються різними структурами, від урядових та військових до академічно-наукових та приватно-бізнесових. Наприклад, інтернет-корпорація з присвоєння імен та номерів (ICANN), неприбуткова організація, створена в 1998 році в США, також є ключовим компонентом у керівництві технічним управлінням інтернет-ресурсами в усьому світі. Діяльність цих структур має здійснюватися відповідно до принципів міжнародного права;

–               вільне транскордонне розповсюдження контенту в інтернеті. Держави – члени Ради Європи поділяють відповідальність за прийняття розумних заходів для забезпечення постійного функціонування інтернету й доставку суспільно значущих послуг для всього населення країн. Працюючи разом, держави надаватимуть одна одній допомогу з метою запобігання зловмисним діям, блокуванню чи ускладненому доступу до інтернету;

–               цілісність свободи інтернету. Ці засади мають бути забезпечені шляхом цілковитої сумісності та взаємодії інтернет-ресурсів країн Ради Європи;

–               універсальність інтернету. Використання різних культур та різних алфавітів не повинно перешкоджати здійсненню прав і свобод, закріплених у ст. 10 Європейської Конвенції з прав людини «незалежно від державних кордонів»;

–               відсутність перешкод. Вибір, зроблений стосовно протоколів Transmission Control / інтернет – протоколів (ТСР\ІР), не повинен призводити до розділення чи створення бар’єрів для безперебійного зв’язку;

–               децентралізація управління. Сучасне управління інтернетом – це приклад організаційних інновацій та взаємного пристосування між суспільствами й технологіями в усьому світі з метою забезпечення відкритості та нейтральності Інтернету;

–               відкритий доступ. У своїй нормотворчій діяльності країни мають зважати на міжнародне право, що сприяє розвитку та застосуванню загальних принципів, норм, правил та процедур, які визначають розвиток і використання мережі інтернет урядами, громадянським суспільством, приватним секторам та кожним громадянином країни;

–               зростання нових технологій та нових бізнес-моделей в інтернет-середовищі. Рекомендується надавати особливу увагу розвиткові та сприяти новітнім формам медіа, які виникають завдяки поширенню інтернету;

–               адаптація національних медійних ландшафтів;

–               збереження культурного, мовного та лінгвістичного різноманіття. Країни – члени РЄ повинні формувати політику розвитку інтернету з урахуванням усіх потреб для збереження національної ідентичності;

–               інтернет-освіта. Експерти наполягають, що такого роду компонент освіти має розпочинатися з початкової школи і продовжуватися до останніх рівнів вищої школи.

Пакет вищеперерахованих рекомендацій ще формується та буде представлений на засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, яке відбудеться в Белграді 7-8 жовтня 2013 року.

Інтернет-урядування окремих європейських держав стає певним індикатором успішного розвитку країни загалом. Найбільш успішним прикладом нині вважається Естонія. В довідниках Ради Європи її вже називають е-Естонія. Державний портал (www.eesti.ee) надає сотні електронних послуг від державних установ. Не виходячи з дому, можна оформити надання допомоги по догляду за дитиною чи перевірити стан нарахування пенсії. Міністри уряду Естонії мають можливість брати участь у засіданнях дистанційно. Тисячі сторінок різних паперів не потрібно роздруковувати. Сам естонський уряд заохочує громадян не ходити до чиновників. В усіх державних та приватних закладах створено «віртуальні кабінети». Й приймають там цілодобово.

     В 2005 році Естонія стала першою країною, де на загальнонаціональних виборах можна було проголосувати через інтернет. Спеціальна система дозволяє виборцям віддавати свої голоси з будь-якого комп’ютера , незалежно від місця перебування в момент голосування (чи то вдома, чи закордоном). Інтернет в Естонії – це соціальне право. Вихід в інтернет є в усіх шопінг-центрах, АЗС, кафе, місцях розваг. 95% громадян Естонії користуються системою електронного посвідчення особи (ID-картка). Вона обов’язкова для всіх із 15 років і є цифровим допуском до будь-якої захищеної електронної послуги. Спектр її дії широкий – від засвідчення особи, електронного підпису до проїзного квитка в транспорті. Одна з найбільш поширених інтернет-систем у країні – це комерційна е-реєстрація. Завдяки цій системі було встановлено світовий рекорд – нове підприємство зареєстрували за 18 хвилин. Громадяни країни також активно користуються порталами е-здоров’я та е-школа.

     В Італії збираються тестувати інтернет-систему операційних центрів великих туристичних міст, які об’єднують транспортну інформацію, планування та поточну діяльність туристичних агенцій, культурних та історичних пам’яток, резервування тощо. В Німеччині працює центр, який координує роботу 30 муніципальних служб і розробляє інтернет-комунікацію для оповіщення щодо погодних умов, аварій, заторів.

В Амстердамі та Барселоні впроваджують так звані інформативні дошки міст, на яких відображаються основні показники життєдіяльності (від кількості використовуваної енергії до кількості наявних робочих міст, від онлайн-спостереження за якістю води в річках до пошукової системи найближчого дефібрилятора, щоб надати негайну допомогу при серцевому нападі). Бюджетом Нідерландів передбачено, що до 20% усіх послуг, які надає місцевий уряд, мають бути доступні в онлайн-режимі.

     Україна має національний центр електронного врядування, напрацювання щодо електронних відкритих реєстрів, електронне парламентське голосування, добрі приклади електронного врядування в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування в областях, зокрема Дніпропетровській. Українські регіони мають місцеві інтернет-портали, які вже, по суті, виконують функцію місцевого інтернет-урядування. Маємо й напрацювання щодо е-банкінгу, е-платежів комунальних послуг та й загалом маємо більше половини країни, яка доброю мірою володіє інтернетом. Однак не маємо поки масштабного загальнонаціонального проекту е-врядування та широкої загальної дискусії щодо стратегії розвитку інтернету на загальнонаціональному рівні.

     Такого роду інтернет-системи електронного врядування є спільним надбанням та відповідальністю як влади, так і громади. Здебільшого поточна онлайн-інформація про зміни поповнюється силами користувачів. Та це певна культура мислення та відповідальності, яка формувалася не один рік. І вочевидь не була обтяжена тягарем посттоталітарного минулого, що не дозволяє звичайному громадянинові зрозуміти свій особистий шанс на політичну активність та громадянську відповідальність. Крім того, посттоталітарні країни, на чому наголошують євроексперти, надзвичайно інерційні.

Зміни, які відбуваються в традиційних медіа в силу поєднання з інтернетом, зумовлять й зміни загальної медіа – політики. Держави мають формувати підходи та норми щодо захисту та розвитку конвергентних медіа, поєднаних з інтернетом. Необхідне чітке перспективне бачення того, як поєднати сучасний розвиток національних медійних ландшафтів із тими стандартами, які розробляються нині для загальноєвропейського використання.

З-поміж них увагу варто приділяти:

  • розвитку саморегулювання
  • посиленню ролі суспільного мовлення в цифрову епоху
  • захисту дітей та молоді від потенційно шкідливого контенту
  • посиленню медіаосвіти
  • посиленню відповідальності журналістів за неправдиву інформацію
  • захист журналістів та блогерів (деякі європейські країни вже нині трактують їх як «громадянських журналістів»)
  • цифровізація музеїв та пам’яток архітектури.

Отже ми маємо рекомендації на майбутнє та два слова про проект «Впровадження європейських стандартів в українському медійному середовищі», який після піврічної паузи продовжив свою. Діяльність в Україні.

На 2013 – 2014 рр. для України важливі наступні 4 напрямки:

  • Наближення нормативно-правової бази для медіа до європейських стандартів та забезпечення експертної підтримки для створення системи справжнього суспільного мовлення (парламент має визначитися нарешті, який із двох існуючих законопроектів буде найдоцільнішим за сучасних умов)
  • Реформування законодавства у сфері телерадіомовлення (Україна має завершити роботу над новим законом про телебачення і радіомовлення)
  • Сприяння впровадженню законодавства у сфері доступу до публічної інформації (маємо закон, який визнається найпрогресивнішим за останній час, навіть для країн-членів РЄ. Однак не маємо узгодження між цим законом та іншими законами. Відтак маємо ухвалити ще понад 50 інших регулюючих нормативно-правових актів)
  • Сприяння розвитку етичних стандартів в журналістиці через посилення системи медіа саморегуляції в Україні. Сприяння гендерній рівності в медіа та інформаційному суспільстві (тут найважливіше запровадити національну систему вікових позначок для захисту дітей від потенційно шкідливого контенту, а також принципи захисту журналістів)

 

Висновки та пропозиції

Зважаючи на європейське бачення та українські реалії пропоную робочій групі та Координаційній раді на 2013 – 2014 рр.:

  • Сприяти впровадженню необхідних законодавчих актів для повноцінної роботи закону про доступ до публічної інформації
  • Забезпечити експертну підтримку системі створення суспільного мовлення
  • Сприяти формуванню та обговоренню концепції проекту нового закону про телебачення і радіомовлення
  • Розробці та сприянні національної системи вікових позначок для захисту дітей від потенційно шкідливого контенту, започатковану у 2011 році.
  • Розпочати рекомендований Радою Європи діалог щодо масштабного розвитку на загальнонаціональному й локальному рівнях інтернет-урядування.