Home Аналітика Правове регулювання громадських слухань

Правове регулювання громадських слухань

8082
0

Громадські слухання – це інструмент демократії участі, що застосовується органами місцевого самоврядування України найчастіше. Такого висновку можна дійти з двох причин. По-перше, якщо взяти до уваги статистичні дані. По-друге, «громадськими слуханнями» часто називають будь-яке обговорення, що проводиться органами місцевого самоврядування з громадськістю.

В ході даного дослідження експерти проаналізували відповідні норми Статутів територіальних громад та Положень про громадські слухання (далі Статути і Положення) усіх обласних центрів та міст республіканського підпорядкування. Вони виділили, з одного боку, найбільш типові порушення й обмеження, що застосовуються місцевими радами, іншого звернули увагу на прогресивні демократичні норми, що прийняті і застосовуються.

Узагальнюючи можна сказати, що процедури проведення слухань, майже у всіх випадках, є невиправдано складними, утруднюють реалізацію права на громадські слухання. Окремі органи місцевого самоврядування, приймаючи ці акти, фактично, узурпувати право скликати громадські слухання, знівелювали даний інструмент або максимально обмежили права територіальних громад. Ця ситуація фактично унеможливлює участь членів територіальної громади у процесі вирішення питань місцевого значення, що подеколи призводить до крайніх форм протесту (мітингів, блокування тощо). Втім звернемось до аналізу.

Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» надає територіальним громадам право проводити громадські слухання, зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, причому під час цих заходів члени територіальної громади можуть заслуховувати депутатів та посадовців, порушувати питання місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування, та вносити пропозиції щодо них.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Стаття 13. Громадські слухання

1. Територіальна громада має правопроводити громадські слухання – зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

2. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік

3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування

4. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади

Як бачимо, Закон не визначає порядку проведення громадських слухань і делегує це право представницьким органам місцевого самоврядування, які уповноважені приймати Статути територіальної громади.

Досліджуючи це питання за формальними і кількісними показниками можна виокремити наступне:

1. Порядок проведення громадських слухань врегульовано Статутами територіальних громад в 24 з 26 міст обласних центрів (територіальні громади міст Житомира і Севастополя не мають Статутів);

2. Поряд зі Статутами в 9 містах (Вінниця, Донецьк, Миколаїв, Суми, Харків, Черкаси, Чернівці, і Чернігів, Севастополь) існують Положення про громадські слухання, затверджені окремими рішеннями міських рад;

Таблиця 1. Правове регулювання механізму громадських слухань у містах України

Місто

Регулювання громадських слухань

1. Вінниця Статут територіальної громади міста Вінниця (4.6) і Положення про громадські слухання у місті Вінниці, затверджене окремим рішенням Вінницької міської ради
2. Дніпропетровськ Статут територіальної громади міста Дніпропетровська (20)
3. Донецьк Положення про громадські слухання в місті Донецьку, яке є невід’ємною частиною та додатком до Статуту територіальної громади міста Донецька.
4. Житомир Положення про громадські слухання в місті Житомирі, що є частиною Статуту територіальної громади, але Статут не зареєстрований у встановленому порядку, а отже не набув чинності
5. Запоріжжя Статут територіальної громади міста Запоріжжя (21).
6. Івано-Франківськ Статут територіальної громади міста Івано-Франківська (4 глава).
7. Київ Статут територіальної громади міста Києва, Розпорядження голови КМДА.
8. Кіровоград Статут територіальної громади міста Кіровограда (2.7)
9. Луганськ Статут територіальної громади міста Луганська (15).
10. Львів Статут територіальної громади міста Львова (27-30).
11. Луцьк Статут територіальної громади міста Луцька (27)
12. Миколаїв Статут територіальної громади міста Миколаєва (9.5), Положення про громадські слухання у місті Миколаєві, затверджене окремим рішенням Миколаївської міської ради.
13. Одеса Статут територіальної громади міста Одеси (23)
14. Полтава Статут територіальної громади міста Полтави (57-64).
15. Рівне Статут територіальної громади міста Рівного (21)
16. Суми Статут територіальної громади міста Суми (67), Положення про громадські слухання в місті Суми, затверджене окремим рішення міської ради.
17. Тернопіль Статут територіальної громади міста Тернопіль (4.7)
18. Ужгород В статті 12 Статуту територіальної громади міста Ужгорода зазначено, що на порядок призначення і проведення слухань поширюються вимоги статті 11, яка регулює проведення загальних зборів
19. Харків Положення про громадські слухання в місті Харкові, яке є невід’ємною частиною та додатком до Статуту територіальної громади міста Харкова.
20. Херсон Статут територіальної громади міста Херсона (74-90).
21. Хмельницький Статут територіальної громади міста Хмельницького (57-69).
22. Черкаси Статут територіальної громади міста Черкаси, Положення про громадські слухання в місті Черкаси, затверджене окремим рішенням міської ради.
23. Чернівці Статут територіальної громади міста Чернівці (2.7.1-2.76), Положення про громадські слухання в місті Чернівці, затверджене окремим рішенням міської ради.
24. Чернігів Статут територіальної громади міста Чернігів (50), Положення про громадські слухання в місті Чернігові, затверджене окремим рішенням міської ради.
25. Сімферополь Статут територіальної громади міста Сімферополь (22).
26. Севастополь Положення про громадські слухання в місті Севастополі, затверджене окремим рішення міської ради.

Аналізуючи якість правового регулювання порядку проведення громадських слухань, виявлено наступні проблеми:

1. Відсутність правового регулювання. У Житомирі Статут територіальної громади не набув чинності, оскільки не зареєстрований в установленому порядку;

2. Недостатність правового регулювання. В місті Тернополі стаття Статуту є копією статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування» і містить відсилочну норму до Положення про громадські слухання, що мало б затверджуватися окремим рішенням міської ради. Однак, це рішення не прийняте. В місті Луцьку громадські слухання передбачені однією статтею Статуту територіальної громади міста Луцька, яка складається з шести речень. Ця стаття, радше визначає основні положення. Порядок проведення слухань, фактично залишився поза правовим регулюванням. В Києві схожа проблема,в Статуті територіальної громади міста Києва також визначені хіба загальні засади. Більше того, там відсутня процедура ініціювання громадських слухань членами територіальної громади. Тоді як Розпорядження голови КМДА про громадські слухання є майже копією Постанови КМУ, що визначає порядок проведення консультацій з громадськістю. Його не можна брати до уваги.

3. Нівелювання інструменту громадських слухань. Статут територіальної громади міста Хмельницького містить статтю 2.7 під назвою «Громадські слухання», втім там радше йдеться про порядок звітування депутатів міської ради перед громадою, а не про громадські слухання. В статті 12 Статуту територіальної громади міста Ужгорода зазначено, що на порядок призначення і проведення слухань поширюються вимоги статті 11, яка регулює порядок проведення загальних зборів;

4. Некоректність правового регулювання. Поряд зі Статутами територіальних громад в 7 містах (Вінниця, Миколаїв, Черкаси, Чернівці, Суми і Чернігів, Севастополі) існують Положення про громадські слухання, затверджені окремими рішеннями міських рад. Тоді як Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади. Як бачимо, наявність окремих рішень, що не є частинами Статутів, суперечить вимогам цього закону. В Севастополі територіальна громада міста не має Статуту, а порядок проведення слухань визначається окремим рішенням міської ради. Це звичайно краще, ніж відсутність регулювання взагалі, але не змінює того факту, що суперечить вимогам закону. В Чернігові норми Положення про громадські слухання суперечать вимогам Статуту територіальної громади, часто звужуючи права територіальної громади.

***

Рекомендації

Ефективність правового регулювання, якість норм і процедур прямо впливають на дієвість будь-кого інструменту, в тому числі й громадських слухань. Детальний, добре розроблений механізм дозволяє йому працювати без перешкод і навіть автоматично.

В управлінській діяльності застосовується декілька принципів і правил, які можна застосувати й до організації слухань, щоб вони були часто вживаними, результативними і дійсно відображали громадську думку, а не служили засобом маніпуляцій нею. Так само варто звернути увагу й нормотворчу техніку.

Нормативно-правові акти повинні уникати загальних формулювань невизначеного змісту, як от «рішення громадських слухань доводяться до відома населення зручним способом». В даному випадку слід чітко вказати: що оприлюднюється? хто повинен оприлюднити? в який строк? і де? при чому строки мають бути фіксовані. Наприклад, «на протязі 5 робочих днів з моменту ухвалення рішення».

Усі права та обов’язки мають бути чітко прописані. Кожному праву члена територіальної громади має кореспондуватися відповідний обов’язок службовців органів місцевого самоврядування, і навпаки. Інакше нормативно-правовий акт буде нагадувати набір декларацій. Наприклад, якщо ініціатор проведення слухань має право бути присутнім під час розгляду міською радою рішення громадських слухань, то в службовців ради виникає обов’язок повідомити його про час і місце засідання, забезпечити доступ у приміщення, тощо.

Кожен нормативно-правовий акт повинен передбачати настання негативних правових наслідків, у випадку його недотримання: визнання громадських слухань такими, що не відбулися, визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним, притягнення до юридичної відповідальності посадових осіб.

Хто має право ініціювати проведення громадських слухань?

Одним із ключових питань з точки зору можливості для члена територіальної громади реалізувати своє право на участь у вирішенні питань місцевого значення через громадські слухання – це можливість ініціювати їх проведення. Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право проводити громадські слухання належить тільки територіальній громаді.

Досліджуючи це питання за формальними і кількісними показниками можна виокремити наступне:

1. практично усі Статути та Положення надають право ініціювати проведення громадських слухань міському голові, головам районних у місті рад, міським радам та їх органам та різноманітним депутатським групам (постійним комісіям, фракціям, певній кількості депутатів), виконавчим комітетам та іншим виконавчим органам міських рад;

2. 21 – членам територіальної громади. Необхідна мінімальна кількість членів територіальної громади для подання ініціативи коливається від 1 до 11 тисяч осіб;

3. 11 – органам самоорганізації населення;

4. 4 – громадським організаціям;

5. 2 – політичним партіям;

6. 5 – іншим утворенням, як от Рада громадських організацій, комітет місцевого самоврядування; підприємства усіх форм власності за погодженням із міським головою або виконавчим комітетом або міською радою; комунальні підприємства за погодження із міським головою; підприємства, установи й організації усіх форм власності.

Таблиця 2. Ініціатори проведення громадських слухань

Місто

Ініціатори громадських слухань

1.

Вінниця
  1. ініціативна група членів територіальної громади в кількості від 3 до 9 осіб, обраних на зборах членів громади;
  2. орган самоорганізації населення;
  3. група депутатів відповідної ради в кількості не менше мінімального чисельного складу постійної комісії, встановленого Регламентом ради;
  4. постійна комісія ради;
  5. виконавчий орган міської ради;
  6. виконавчий комітет ради;
  7. міський голова.

У випадку проведення громадських слухань регламентованих окремими законодавчими актами України, ініціатором проведення громадських слухань може бути: окремий громадянин; фізична особа-підприємець; підприємство.

2.

Луцьк
  1. міський голова;
  2. міська рада;
  3. виконавчий комітет;
  4. міська громада (500 громадян).

3.

Дніпропетровськ
  1. міський голова;
  2. міська рада,
  3. районні у місті ради;
  4. Таромський селищний голова;
  5. Таромська селищна рада;
  6. органи самоорганізації населення;
  7. члени територіальної громади (250 осіб).

4.

Донецьк
  1. міський голова;
  2. депутати міської ради;
  3. виконавчий комітет міської ради;
  4. мешканці міста (20 людей)
  5. мешканці району (10 людей)
  6. жителі кварталу (5 людей)
  7. громадські організації міста Донецька
  8. районна в місті рада;
  9. Рада громадських організацій міста Донецьк

5.

Житомир Регулювання відсутнє

6.

Ужгород
  1. міський голова;
  2. міська рада;
  3. виконавчий комітет;
  4. комітет місцевого самоврядування;
  5. громадяни, що проживають у місті

7.

Запоріжжя
  1. міський голова;
  2. міська рада;
  3. постійна комісія міської ради;
  4. Тепличний селищний голова;
  5. Теплична селищна рада;
  6. органи самоорганізації населення;
  7. члени територіальної громади (250 осіб).

8.

Івано-Франківськ
  1. не менше половини депутатів міської ради;
  2. не менше як 5 відсотків учасників територіальної громади, які мають право голосу на виборах (10 918 осіб).

9.

Київ З визначення громадських слухань можна зробити висновок, що члени територіальної громади можуть ініціювати проведення громадських слухань, але конкретної процедури не передбачено.

10.

Кіровоград
  1. міський голова;
  2. міська рада;
  3. постійна комісія міської ради;
  4. органи самоорганізації населення;
  5. мешканці міста (не менше 3000 осіб).

11.

Луганськ
  1. Луганський міський голова;
  2. Луганська міська рада;
  3. районна у місті Луганську рада;
  4. загальні збори членів територіальної громади;
  5. орган самоорганізації населення;
  6. голова районної у місті Луганську ради;
  7. члени територіальної громади;
  8. інші суб’єкти, яким діючим законодавством надане право на ініціювання скликання (проведення) громадських слухань.

12.

Львів
  1. міська рада;
  2. постійні комісії міської ради;
  3. виконавчі органи міської ради;
  4. органи самоорганізації населення.

13.

Миколаїв
  1. члени територіальної громади м. Миколаєва;
  2. громадські об’єднання і некомерційні організації (не менш як 5);
  3. підприємства, установи й організації усіх форм власності, розташовані на території м. Миколаєва (не менш як 5);
  4. міський голова м. Миколаєва;
  5. депутати міської ради м. Миколаєва (не менш як1/3 від чисельного складу міської ради);
  6. постійні комісії міської ради, депутатські групи, фракції;
  7. міські осередки політичних партій (не менше як 100 підписів).

14.

Одеса
  1. ініціативна група в кількості не менше 5 чоловік;
  2. міський голова.

15.

Полтава
  1. міська рада;
  2. районна в місті рада;
  3. голова районної в місті ради;
  4. постійна комісія;
  5. органи самоорганізації населення;
  6. жителі міста.

16.

Рівне
  1. міський голова;
  2. Рівненська міська рада
  3. виконавчий комітет міської ради;
  4. не менш як 1000 громадян.

17.

Суми
  1. міський голова;
  2. міська рада;
  3. виконавчий комітет;
  4. міська громада (500 жителів міста);
  5. інших суб’єктів відповідно до вимог чинного законодавства.

18.

Тернопіль Регулювання відсутнє

19.

Харків
  1. ініціативна група в кількості не менше 20 осіб, обрана на зборах, на яких присутні не менше 50 членів громади;
  2. 1/3 (третина) депутатів загального складу ради;
  3. міський голова (голова районної в місті ради);
  4. виконавчий комітет міської чи районної в місті.

20.

Херсон
  1. міський голова;
  2. відповідна районна у місті рада (у разі створення);
  3. відповідний селищний, сільський голова;
  4. відповідна селищна, сільська рада;
  5. міська рада;
  6. члени територіальної громади міста, що проживають на території відповідного селища, села (300 членів територіальної громади).

21.

Хмельницький Регулювання відсутнє

22.

Черкаси
  1. міський голова;
  2. Черкаська міська рада;
  3. виконавчий комітет;
  4. не менше третина депутатів від складу Черкаської міської ради;
  5. органи самоорганізації населення;
  6. комунальні підприємства за погодження із міським головою;
  7. підприємства усіх форм власності за погодженням із міським головою або виконавчим комітетом, або міською радою;
  8. не менш 250 громадян – членів міської територіальної громади з правом голосу,
  9. не менше 20% членів територіальної громади, які проживають на території щодо якої проводяться громадські слухання (стосується виключно локальних громадських слухань);
  10. політичні партії та громадські організації, зареєстровані відповідним чином (при умові підтримки та ініціативі не менше 250 громадян – членів міської територіальної громади з правом голосу).

23.

Чернівці
  1. міський голова;
  2. депутати міської (районної) ради;
  3. постійні комісії міської (районної) ради самостійно або за пропозицією громадських організацій;
  4. виконкоми міської (районної) ради;
  5. міська та районні у місті ради;
  6. органи самоорганізації населення;
  7. мешканці міста, району, мікрорайону.

24.

Чернігів Статут:

  1. Чернігівський міський голова;
  2. Чернігівська міська рада;
  3. районні у місті Чернігові ради;
  4. постійні комісії міської ради;
  5. органи самоорганізації населення;
  6. жителі міста.

Положення: 1. міський голова; 2. депутати міської ради в кількості не менше третини від загального складу ради; 3. жителі міста – ініціативна група в кількості не менше 30 осіб, які мають право голосу.

25.

Сімферополь
  1. міський голова;
  2. голови районних в місті рад;
  3. виконавчі комітети рад;
  4. постійні комісії відповідних рад;
  5. органи самоорганізації населення;
  6. жителів за наявності колективного звернення.

26.

Севастополь
  1. голова міської ради;
  2. депутати (25)
  3. ініціативна група з 50 міських жителів;
  4. громадські організації Севастополя.

Аналізуючи це питання з точки зору можливості членів територіальної громади ініціювати проведення громадських слухань за якісними показниками, виявлено наступні проблеми:

1. відсутність правового регулювання. У нормативних документах чотирьох міст (Хмельницькому, Тернополі, Києві, Житомирі) ініціювання громадських слухань не врегульоване. З одного боку члени територіальної громади, ініціюючи слухання, можуть посилатися на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування», який передбачає таке право. Втім оскільки конкретної процедури немає, то й реалізація такого права може наштовхнутися на труднощі. Є небезпека, що ця стаття закону може сприйматися службовцями як декларативна. Прикриваючись вимогою, що вони можуть діяти тільки у порядку, передбаченому законодавством, публічні службовці відмовляють в задоволенні права, якщо не передбачено механізму його реалізації;

2. узурпація права ініціювати громадські слухання органами та посадовими особами місцевого самоврядування. У місті Львові, відповідно до Статуту, ініціаторами слухань можуть бути тільки органи місцевого самоврядування та ОСН. Таким чином територіальна громада позбавлена такого права. Це є очевидним порушенням вимог частини 1 статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка закріплює право на проведення (а отже, й ініціювання) громадських слухань саме за територіальною громадою. В окремих містах Статути та Положення вимагають невиправдано велику кількість членів територіальної громади, що повинні разом ініціювати громадські слухання. Зокрема, для подання ініціативи у Івано-Франківську необхідно зібрати не менше як 5 відсотків учасників територіальної громади, які мають право голосу на виборах, що становить 11 тисяч 300 осіб, Кіровограді – 3 тисячі осіб, Рівному – 1 тисячу громадян, у Луцьку – 500 громадян, Сумах – 500 сумчан; Херсоні – 300 членів територіальної громади, Дніпропетровську – 250 осіб, Запоріжжі – 250 осіб, Черкасах – 250 громадян. Такого роду норми також відбирають у територіальної громади можливість скликати громадські слухання самостійно.

***

Рекомендації

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право на проведення громадських слухань закріплене за територіальною громадою. Тому Статути і Положення потребують негайного доопрацювання, з метою усунення вказаних недоліків. А саме: закріпити право членів територіальної громади ініціювати громадські слухання, знизити необхідну мінімальну кількість підписів, надати право ініціювати слухання організаціям, що представляють інтереси членів територіальної громади. йдеться про громадські об’єднання, благодійні організації, ОСН, ОСББ.

Порядок призначення слухань

Поряд з ініціюванням слухань наступним важливим питанням є порядок їх призначення. Досліджуючи це питання за формальними і кількісними показниками можна виокремити наступне.

  1. Відповідно до Статутів та Положень правом призначати громадські слухання наділені:
  2. міський голова у 14 територіальних громадах (Дніпропетровськ, Донецьк, Івано-Франківськ, Кіровоград, Луганськ, Одеса, Рівне, Суми, Харків, Черкаси, Чернівці, Чернігів, Сімферополь, Севастополь);
  3. міський голова, виконком або ініціатор в 1 територіальній громаді (Вінниця);
  4. міський голова і міська рада в 1 територіальній громаді (Херсон);
  5. міська рада в 1 територіальній громаді (Миколаїв);
  6. не врегульоване це питання в 7 територіальних громадах (Луцьк, Житомир, Ужгород, Львів, Полтава, Тернопіль, Хмельницький).
  7. Передбачена процедура проведення громадських слухань у випадку, якщо міський голова в установлений строк не призначив слухань:
  8. у 2 територіальних громадах (Рівному та Черкасах) слухання в такому випадку, призначає перший заступник, а в разі його відсутності секретар міської ради.
  9. у 2 територіальних громадах – сам ініціатор. В Харкові – ініціатор призначає дату, час та місце проведення громадських слухань, про що негайно повідомляє голову. В Черкасах, якщо міський голова, його заступник чи секретар ради не призначать – слухання відбуваються з принципом «мовчазної згоди», відповідно до заяви, поданої ініціатором.
  10. Вимоги до подання ініціативи щодо призначення слухань членами територіальної громади, дотримання яких необхідне для призначення слухань:
  11. у 9 територіальних громадах ініціатива повинна подаватися у вигляді колективного звернення, підписаного визначеною кількістю членів територіальної громади або створеною ними ініціативною групою (Луцьк, Івано-Франківськ, Кіровоград, Миколаїв, Полтава, Рівне, Суми, Херсон, Черкаси, Сімферополь, Луганськ). При чому кількість підписів під таким зверненням коливається від підпису 1 члена територіальної громади до 11 тисяч 300 підписів.
  12. у 5 територіальних громадах передбачена двохступенева процедура: після подання ініціатором відповідної заяви службовцями ради видаються підписні листи встановленого зразка для збору підписів на підтримку проведення громадських слухань (Вінниця, Донецьк, Одеса, Чернігів, Харків). Строк для збору підписів в середньому 15 днів.
  13. у 9 територіальних громадах не врегульоване дане питання (Дніпропетровськ, Житомир, Ужгород, Запоріжжя, Київ, Львів, Тернопіль, Хмельницький)
  14. у 2 територіальних громадах (Чернівці і Севастополь) члени територіальної громади подають звернення з ініціативою щодо проведення слухань, після чого організовується зустріч ініціаторів з представниками ОМС, і якщо вони не дійшли згоди щодо призначення слухань, видаються підписні листи.

Таблиця 3. Кількість підписів для проведення громадських слухань

Місто

Кількість підписів членів територіальної громади, необхідних для реєстрації ініціативи

Кількість населення міста

1. Вінниця Загальноміські – 1500

Районні – 1000

Квартальні – 750

Вуличні – 500

371 698
2. Луцьк 500 214 727
3. Дніпропетровськ 250 997 754
4. Донецьк 1416

(1/500 від загальної чисельності мешканців міста з правом голоса)

953 217
5. Житомир Регулювання відсутнє 271 303
6. Ужгород 31 810

(1/3 від загальної кількості громадян, які проживають у місті, районі, вулиці, будинку)

116 349
7. Запоріжжя 250 770 672
8. Івано-Франківськ 9076 (5%) 226 018
9. Київ Регулювання відсутнє 2 845 023
10. Кіровоград 3000 234 322
11. Луганськ 1 425 848
12. Львів Регулювання відсутнє 730 272
13. Миколаїв 500 496 188
14. Одеса 300 1 014 852
15. Полтава 500 296 852
16. Рівне 1000 250 333
17. Суми 500 269 177
18. Тернопіль Регулювання відсутнє 217 118
19. Харків 500 1 451 028
20. Херсон 300 299 052
21. Хмельницький Регулювання відсутнє 264 988
22. Черкаси 250 285 605
23. Чернівці 500 258 842
24. Чернігів 500 (Статут)

3 000 (Положення)

296 089
25. Сімферополь Загальноміські – 600 Районні – 200 337 285
26. Севастополь 50 членів ініціативної групи, а якщо не досягнута згода – 1000 або 20 ГО 342 580

Аналізуючи це питання з точки зору забезпечення права членів територіальної громади ініціюватипроведення громадських слухань за якісними показниками, виявлено наступні недоліки:

  1. Відсутність правового регулювання порядку подання ініціативи та призначення громадських слухань. Як вже зазначалося в нормативних документах міст Луцьк, Житомир, Ужгород, Львів, Полтава, Тернопіль, Хмельницький не зазначено яка посадова особа і, що не менш важливо, в який строк, з моменту подання ініціативи щодо призначення слухань, зобов’язана їх призначити. Це неналежний механізм. Якщо в територіальної громади є право ініціювати слухання, то в посадових осіб місцевого самоврядування має виникати обов’язок їх призначити та організувати. Інакше це, знову-ж-таки, буде декларативною нормою, за невиконання якої ніхто не нестиме відповідальності.
  2. Порядок подання ініціативи щодо проведення громадських слухань членами територіальної громади надмірно ускладнений. Практично у всіх обласних центрах України вимагається невиправдано висока кількість підписів громадян для реєстрації ініціативи (від 250 до 11 тисяч). Винятком з цього правила є тільки Луганськ, де з ініціативою може звернутися навіть один член територіальної громади. Створення ж у Вінниці, Донецьку, Одесі, Чернігові, Харкові двохступеневої процедури: подання заяви, а згодом, у стислі строки, – підписних листів для реєстрації ініціативи, існування подвійної реєстрації (Вінниця), й взагалі не витримує жодної критики. Будь-яка процедура має складатися з елементів, необхідних для організації певного заходу, і не більше. І оскільки йдеться про участь членів територіальної громади, то процедура має бути зручною для них. В даному ж випадку спостерігається створення бюрократичних перепон, які утруднюють, а то й унеможливлюють застосування громадських слухань на самому початку.
  3. Узурпація права призначити громадські слухання посадовими особами органів місцевого самоврядування. Тільки в територіальних громадах Харкова і Черкас передбачена можливість самостійної організації громадських слухань членами територіальної громади, у випадку якщо посадові особи місцевого самоврядування в установлений строк їх не призначили. Так звана процедура «мовчазної згоди». У Статутах та Положеннях всіх інших обласних центрів таке право територіальної громади не передбачено. Це, як вже зазначалося, суперечить вимогам частини 1 статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування», який визначає громадські слухання як право саме територіальної громади проводити зустрічі з депутатами та посадовими особами, подавати свої пропозиції.

***

Рекомендації

Відповідно до розробленого міжнародними експертами інструменту CLEAR, участь громадян у вирішенні питань місцевого значення (у тому числі через громадські слухання) є найбільш успішною, коли члени територіальної громади: «Уповноважені, а саме отримали можливість для участі».

Найпростішою і достатньою процедурою подання ініціативи щодо проведення громадських слухань, як показує практика, є подання відповідного колективного звернення, що підписане необхідною кількістю членів територіальної громади. Як випливає з проаналізованих актів, визначена в них кількість підписів на підтримку слухань не залежить від кількісного складу населення міст, тобто фактично береться “зі стелі”. Кількість підписів, необхідних для проведення громадських слухань, має жорстко пов’язуватися з кількістю населення певного міста, села чи селища та враховувати диференціацію за видами слухань (міські, районні, мікрорайонні тощо).

Також варто передбачити обов’язкову реєстрації поданого звернення в Журналі реєстрації громадських слухань, загальних зборів та місцевих ініціатив. Поряд з процедурою призначення слухань міським головою має існувати процедура «мовчазної згоди».

Територія слухань

Місцевими радами окремих обласних центрів (Вінниці, Донецька, Ужгорода, Черкас, Чернівців, Сум) громадські слухання класифіковано за територіальною ознакою: або міські, районні, мікрорайонні, квартальні вуличні тощо, або тільки загальноміські і районні (Луганськ, Полтава, Харків, Чернігів, Сімферополь). Натомість в нормативних актах решти міських рад подібна поділ відсутній.

***

Рекомендації

Класифікація має повне право на існування, оскільки питання, що порушуються на громадських слуханнях, можуть стосуватися різних територій населеного пункту, а отже, і мають вирішуватися за участю різних груп жителів.

Учасники слухань

У громадських слуханнях на добровільних засадах беруть участь члени територіальної громади. На громадські слухання запрошуються посадові особи органів місцевого самоврядування, депутати міської, районних у місті рад, керівники органів самоорганізації населення, представники місцевих осередків політичних партій та громадських організацій, керівники підприємств, установ та організацій, діяльність яких пов’язана з питаннями, що обговорюються. Така норма наявна в майже усіх нормативних актах місцевих рад обласних центрів.

***

Рекомендації

Позитивною практикою, яку варто запозичувати, є встановлення обов’язку брати участь у громадських слуханнях для депутатів (міської чи районної у місті ради) та посадових осіб місцевого самоврядування, компетенції яких стосуються питання, винесені на обговорення. Як це передбачено у нормативних документах Вінниці, Сум, Харкова, Черкас, Чернігова).

Які питання відносяться до компетенції слухань?

Визначення предмету слухань як питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування, вміщеного у частині 1 статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування», дотримуються майже всі міські ради обласних центрів. Більше того, окремі з них, передбачають набагато детальніші переліки питань (Вінниця, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кіровоград, Луганськ, Львів, Миколаїв, Суми, Харків, Херсон, Чернівці, Чернігів, Сімферополь), а ще частина навіть переліки питань, з яких громадські слухання мають проводитися обов’язково (Черкаси, Суми, Одеса, Донецьк, Вінниця).

Натомість існують певні небезпеки щодо встановлення переліку питань, які не можуть бути винесеними на громадські слухання. В окремих радах до них належать: ініціативи, що носять політичний характер (Чернівці), питання, що суперечать Конституції чи законодавству України (Харків), питання загальнодержавного значення (Суми) тощо.

***

Рекомендації

У строгій відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питаннями, що не можуть обговорюватися на громадських слуханнях є питання, що не належать до відання місцевого самоврядування. Адже всі інші можуть бути предметом слухань. Виключення з предмету громадських слухань будь-яких інших питань, як би логічно вони не звучали, є неправомірним обмеженням.

Поширення інформації про час і місце проведення громадських слухань

Відповідно до розробленого міжнародними експертами інструменту CLEAR, участь громадян у вирішенні питань місцевого значення (у тому числі через громадські слухання) є найбільш успішною коли члени територіальної громади: «Запрошені, а саме мобілізовані для участі офіційними органами влади або групами волонтерів». З іншого боку, відсутність інформації про слухання може суттєво перешкодити їх проведенню. Пропонуємо детально розглянути вимоги до поширення інформації про час і місце проведення слухань.

Досліджуючи це питання за формальними і кількісними показниками можна виокремити наступне:

  1. Статути та Положення передбачають наступні способи поширення інформації:
  2. через засоби масової інформації (Вінниця, Луцьк, Донецьк, Ужгород, Івано-Франківськ, Київ, Луганськ, Одеса, Черкаси, Чернівці, Сімферополь, Севастополь);
  3. електронні ЗМІ (Черкаси);
  4. друкований орган міської ради (Харків, Херсон, Черкаси);
  5. у спосіб, що є прийнятним для громади (Вінниця, Луганськ, Харків);
  6. через офіційний веб-сайт органу місцевого самоврядування (Донецьк, Харків);
  7. через місцеве радіомовлення (Ужгород);
  8. шляхом письмових оголошень (Ужгород), інші публічні оголошення (Херсон);
  9. адресна розсилка (Херсон);
  10. не врегульоване дане питання (Дніпропетровськ, Житомир, Запоріжжя, Кіровоград, Львів, Миколаїв, Полтава, Рівне, Суми, Тернопіль, Хмельницький, Чернігів).
  11. Строки для розміщення оголошення про проведення громадських слухань коливаються від 7 до 30 днів до проведення слухань. Не врегульоване це питання тільки у Львові, Донецьку, Тернополі.

Аналізуючи це питання з точки зору забезпечення права членів територіальної громади взяти участь у громадських слуханнях за якісними показниками, виділено наступні зауваження:

  1. Статути тільки двох міст (Донецька і Харкова) передбачають розміщення інформації про проведення слухань на офіційних веб-сайтах. Усі решта міські ради використовують інші способи поширення інформації. Не применшуючи значення будь-яких з них, зазначимо, що оскільки кожна міська рада кожного обласного центру має свій офіційний веб-сайт, не розміщувати на ньому, в обов’язковому порядку, оголошення про громадські слухання, щонайменше дивно. Більше того, це суперечить вимогам статті пункту 6 частини 1 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Ця стаття вимагає обов’язкового поширення (у тому числі на офіційному веб-сайті) інформації про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації.
  2. 2.                Відсутність правового регулювання. Як вже неодноразово зазначалося, відсутність конкретно виписаних правил і обов’язків негативно впливає на організацію будь-якого процесу.

***

Рекомендації

Для початку варто використовувати якомога більше способів поширення інформації: офіційний друкований орган, ЗМІ, дошки оголошень міста, соціальні медіа та мережі, тощо. По-друге, варто якомога ширше використовувати офіційний веб-сайт. Створити на ньому спеціальний розділ «Громадська участь», підрозділ «Громадські слухання», де концентровано розміщувати усю інформацію, що стосується проведення громадських слухань.

Хто головує на слуханнях?

Результативність громадських слухань дуже часто залежить від особи, яка на них головує. На слухання ж часто виносяться питання, щодо вирішення яких існує конфлікт між територіальною громадою і міською владою. У зв’язку з цим, ключовим заходом для уникнення будь-яких маніпуляцій громадською думкою під час проведення слухань є прозора процедура виборів головуючого.

За результатами дослідження нормативного регулювання цього питання за формальними і кількісними показниками виявлено:

  1. У 4 територіальних громадах на громадських слуханнях головує – представник ініціатора громадських слухань (Вінниця, Ужгород, Запоріжжя, Луганськ);
  2. У 2 територіальних громадах – міський голова або призначена ним посадова особа (Дніпропетровськ, Івано-Франківськ);
  3. У 2 територіальних громадах – міський голова або представник ініціатора чи обрана особа (Харків, Херсон);
  4. У 5 територіальних громадах – голова дорадчого (організаційного) комітету або призначена ним особа (Донецьк, Суми, Чернівці, Чернігів, Севастополь);
  5. У 4 територіальних громадах – особа, обрана на громадських слуханнях (Львів, Миколаїв, Одеса, Черкаси);
  6. У 9 територіальних громадах дане питання не врегульоване (Луцьк, Київ, Кіровоград, Полтава, Рівне, Житомир, Тернопіль, Хмельницький, Сімферополь).

Аналізуючи це питання з точки зору забезпечення права членів територіальної громади взяти участь у громадських слуханнях за якісними показниками, виділено наступні зауваження:

  1. Відсутність правового регулюванняпорядку визначення головуючого на громадських слуханнях в кращому випадку призводить до застосування правового звичаю, тобто усталеної в даній територіальній громаді практики, що не завжди є демократичною. В гіршому – до виникнення конфлікту між учасниками і зриву їх проведення;
  2. Головування міського голови чи призначеної ним особи, у тому числі голови дорадчого комітету, який також призначається міським головою, сприймається негативно. Такі громадські слухання не викликають довіри мешканців міста, не сприймаються як інструмент впливу на рішення міської влади.

***

 

 

Рекомендації

За оцінками експертів найкращою є демократична процедура виборів головуючого учасниками громадських слухань. Ініціатори чи комітет, що готує слухання можуть запропонувати свою кандидатуру, але вона має бути обрана більшістю голосів від присутніх на загальних і рівних виборах, поруч з іншими запропонованими кандидатурами.

Як визначається секретар громадських слухань?

Рішення громадських слухань, усі подані на них пропозиції фіксуються в проколі громадських слухань. Він оприлюднюється і передається органам місцевого самоврядування. Фактично, протокол є документальним підтвердженням і факту проведення слухань, і прийнятих на них рішень. В усіх Статутах і Положеннях обов’язок ведення протоколу покладається на секретаря громадських слухань. Тоді як способи його обрання чи призначення різняться.

За результатами дослідження нормативного регулювання цього питання за формальними і кількісними показниками встановлено:

  1. В 1 територіальній громаді секретарем є уповноважена особа, що організовує громадські слухання (призначається ініціатором) (Луганськ);
  2. У 2 територіальних громадах – працівник апарату міської ради (Полтава, Сімферополь);
  3. У 1 територіальні громаді – спеціально призначений працівник виконавчого комітету або представник ОСН (Херсон);
  4. У 3 територіальних громадах – секретар дорадчого (організаційного) комітету або призначена ним особа (Донецьк, Чернігів, Севастополь);
  5. У 10 територіальних громадах – особа, обрана на громадських слуханнях (Вінниця, Дніпропетровськ, Ужгород, Запоріжжя, Львів, Миколаїв, Одеса, Харків, Черкаси, Чернівці);
  6. У 9 територіальних громадах дане питання не врегульоване (Луцьк, Житомир, Івано-Франківськ, Київ, Кіровоград, Рівне, Суми, Тернопіль, Хмельницький).

***

Рекомендації

Якщо від головуючого залежить проведення громадських слухань, то від секретаря – подання їх результатів органам місцевого самоврядування. Особливо, якщо на слуханнях не присутні посадові особи чи депутати місцевої ради. Тоді протокол громадських слухань є єдиним документом, який доводить їх зміст і результати (пропозиції) до посадових осіб. А це одна з найважливіших цілей для чого їх організовують. Тому найкраще, щоб секретарем була особа, яка, по-перше, володіє достатніми навиками для складання юридичного документу такого роду, по-друге, користується повагою та довірою серед учасників громадських слухань. Для цього варто обирати секретаря на громадських слуханнях серед кандидатур, які можуть пропонувати присутні на слуханнях службовці чи депутати міської ради, ініціатори слухань, дорадчий комітет чи інші учасники.

 

 

Які слухання є легітимними?

Нормативні акти окремих місцевих рад обласних центрів не конкретизують питання легітимності громадських слухань. Отже, легітимними є слухання, скликані та проведені без порушень процедури, визначеної в законі та нормативних актах місцевих рад.

Хто має право виступати на громадських слуханнях?

Основна мета громадських слухань – надати можливість членам територіальної громади висловити свої думки, зауваження, пропозиції з конкретного питання життєдіяльності міста на відкритій зустрічі з посадовими особами та депутатами міської ради, для того, щоб вони могли їх врахувати здійснюючи управління міськими справами. Ніби очевидно, що слухання мають бути організовані таким чином, щоб можливість висловитися була у кожного зареєстрованого учасника слухань, який має таке бажання. Втім Статути і Положення не завжди гарантують таке право і навіть його обмежують.

За результатами дослідження нормативного регулювання цього питання за формальними і кількісними показниками встановлено:

  1. У 4 територіальних громадах слово для виступу надається усім учасникам слухань та запрошеним особам (Вінниця, Івано-Франківськ, Одеса, Херсон);
  2. У 3 територіальних громадах в обов’язковому порядку слово для виступу надається представникам усіх груп, які висловили свою позицію під час підготовки громадських слухань через ЗМІ чи під час роботи організаційного комітету (Донецьк, Чернівці, Севастополь);
  3. У 19 територіальних громадах дане питання не врегульоване (Луцьк, Дніпропетровськ, Житомир, Ужгород, Запоріжжя, Київ, Кіровоград, Луганськ, Львів, Миколаїв, Рівне, Суми, Тернопіль, Полтава, Харків, Хмельницький, Черкаси, Чернігів, Сімферополь).

Порядок прийняття рішень на слуханнях

Рішення на громадських слуханнях приймаються шляхом відкритого голосування, більшістю голосів зареєстрованих учасників. Така практика відповідає принципам демократичного управління.

Оформлення рішень слухань

Рішення громадських слухань оформлюються резолюцією, а їх хід фіксується в протоколі. Окремі вимоги до протоколу громадських слухань виписано в нормативно-правових актах багатьох обласних центрів.

Відповідно до нормативних актів протокол громадських слухань окрім фіксації їх ходу повинен містити:

– тему, час і місце проведення слухань;

– кількість учасників громадських слухань;

– пропозиції, висловлені на слуханнях;

– резолюцію громадських слухань;

– результати рейтингового голосування за наявності різних проектів;

– основні тези виступів осіб, що звітують перед міською територіальною громадою;

– порушені питання та внесені протягом слухань пропозиції;

– порядок денний громадських слухань;

– кількість членів відповідної територіальної громади, що були зареєстровані для участі в громадських слуханнях;

– прізвища, імена, по батькові, найменування посад посадових осіб, що були присутні на громадських слуханнях;

– дату, номер розпорядження про скликання громадських слухань.

До такого протоколу додається список членів територіальної громади, що були зареєстровані для участі в громадських слуханнях, та інші необхідні документи або їх проекти. У вказаному списку обов’язково зазначаються прізвища, імена, по батькові членів територіальної громади, дати їх народження, місця проживання та мають бути проставлені підписи цих членів територіальної громади.

***

Рекомендації

Протокол громадських слухань повинен бути якнайбільше деталізованим, оскільки рішення слухань підлягають розгляду органами та посадовими особами місцевого самоврядування, відтак сам протокол громадських слухань може внести додаткову ясність у спірні питання, що можуть виникнути в майбутньому.

Оприлюднення протоколу громадських слухань

Як вже було сказано, хід громадських слухань та їх результати відображаються у протоколі громадських слухань. В окремих випадках складається і додається до протоколу ще й резолюція громадських слухань. В ній зазначаються тільки ті рішення, які були прийняті. Дуже важливо, щоб ці документи оприлюднювалися відразу після їх підписання. Це один з показників результативності громадських слухань.

За результатами дослідження нормативного регулювання цього питання за формальними і кількісними показниками встановлено:

1. в 1 територіальній громаді протокол розміщується на офіційному веб-сайті міської ради (Черкаси);

2. у 2 територіальних громадах примірник протоколу вивішується для ознайомлення в місці проведення громадських слухань. (Вінниця, Харків);

3. у 4 територіальних громадах – на інформаційному стенді міської ради (Донецьк, Чернівці,Чернігів,Севастополь);

4. у 2 територіальних громадах протокол не оприлюднюється, а передається міському голові (Кіровоград, Полтава);

5. у 18 територіальних громадах дане питання не врегульоване (Луцьк, Дніпропетровськ, Житомир, Ужгород, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Київ, Кіровоград, Луганськ, Одеса, Львів, Миколаїв, Рівне, Суми, Тернопіль, Херсон, Хмельницький, Сімферополь).

Аналізуючи це питання з точки зору забезпечення прав членів територіальної громади за якісними показниками, виділено наступні зауваження:

1. Статути і Положення усіх міських рад, за винятком Черкаської, не вимагають розміщення протоколу на офіційному веб-сайті міської ради. Це суперечить, в першу чергу, Закону України «Про доступ до публічної інформації», який вимагає розміщення такої інформації, якщо рада володіє веб-сайтом. У деяких з аналізованих рад є навіть по два сайти, не тільки по одному.

2. Не оприлюднення протоколу й взагалі є негативною практикою, оскільки це підриває довіру мешканців до інструменту громадських слухань як до дієвого і впливового.

***

Рекомендації

Результати проведення слухань мають бути у відкритому доступі. Варто взяти до уваги, що оприлюднення інформації про них у ЗМІ чи мережі Інтернет не може замінити оприлюднення протоколу. Адже це офіційний документ, де зафіксовані важливі юридичні факти. Для оприлюднення протоколу добре використовувати декілька способів. В першу чергу, офіційний веб-сайті ради. Також інформаційні стенди ради і стенди, розташовані у місці проведення слухань.

Розгляд рішення громадських слухань органами та посадовими особами місцевого самоврядування

За твердженнями міжнародних експертів, що розробили вже згадуваний інструмент CLEAR, участь громадян є найбільш успішною, якщо вони мають: «Відповідь, а саме бачать приклади того як їх думка береться до уваги».

З огляду на це правове регулювання останнього і чи не найважливішого етапу, що відбувається вже після громадських слухань, має надзвичайно важливе значення. Тут береться до уваги декілька моментів: строк розгляду органами та посадовими особами місцевого самоврядування рішення слухань, обов’язковість участі ініціаторів слухань у такому розгляді, обов’язковість та способи оприлюднення рішення органів та посадових осіб місцевого самоврядування за результатами розгляду рішення слухань.

За результатами дослідження нормативного регулювання цього питання за формальними і кількісними показниками встановлено:

  1. 1.                Щодо врахування рішень громадських слухань:

1. у нормативних актах 4 міст передбачено, що рішення та пропозиції, подані за результатами слухань, розглядаються на найближчому засіданні ради чи виконавчого комітету, міським головою (Вінниця, Донецьк, Чернігів, Севастополь);

2. у нормативних актах 2 міст передбачено, що рішення та пропозиції, подані за результатами слухань, розглядаються у межах 30-ти денного строку (Івано-Франківськ, Луганськ);

3. у нормативних актах 2 міст передбачено, що рішення та пропозиції, подані за результатами слухань, розглядаються у межах двотижневого терміну після подання (Полтава, Хмельницький);

4. у нормативних актах 1 міста передбачено, що за підсумками загальноміських громадських слухань секретар міської ради складає план реалізації пропозицій та проект відповідного розпорядження міського голови не пізніше ніж через 14 днів після проведення слухань (Харків);

5. у нормативних актах 12 міст передбачено, що рішення та пропозиції, подані за результатами слухань підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування (Луцьк, Дніпропетровськ, Ужгород, Запоріжжя, Київ, Львів, Миколаїв, Рівне, Тернопіль, Херсон, Черкаси, Сімферополь);

6. у нормативних актах 2 міст передбачено, що за результатами громадських слухань секретар ради готує висновки та пропозиції, які підлягають розгляду на найближчій сесії (Суми, Чернівці);

7. У нормативних актах 3 міст не врегульоване дане питання (Житомир, Кіровоград, Одеса).

2. Щодо участі ініціаторів слухань в розгляді рішення слухань органами місцевого самоврядування:

1. у нормативних актах 4 міст передбачено, що участь ініціаторів обов’язкова (Вінниця, Харків, Херсон, Чернігів);

2. у нормативних актах 3 міст передбачено, що ініціаторів повідомляють про прийняті рішення (Луганськ, Миколаїв, Харків);

3. у нормативних актах 2 міст передбачено, що рішення слухань розглядається на відкритому засіданні ОМС (Рівне, Черкаси);

4. у нормативних актах 19 міст не врегульоване дане питання (Луцьк, Дніпропетровськ, Донецьк, Житомир, Ужгород, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Київ, Кіровоград, Луганськ, Львів, Одеса, Полтава, Суми, Тернопіль, Хмельницький, Чернівці, Сімферополь, Севастополь).

3. Щодо оприлюднення рішення ОМС, винесене за результатами розгляду рішення слухань:

1. у нормативних актах 2 міст передбачено, що рішення ОМС підлягають обов’язковому оприлюдненню і надсилаються ініціаторам слухань (Вінниця, Харків);

2. у нормативних актах 6 міст передбачено, що рішення ОМС підлягають обов’язковому оприлюдненню (Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Рівне, Херсон, Черкаси);

3. у нормативному акті 1 міста передбачено, що рішення ОМС підлягають оприлюдненню не пізніше, ніж в двотижневий термін з дня отримання рішення апаратом ради (Полтава);

4. у нормативному акті 1 міста передбачено, що рішення ОМС підлягають оприлюдненню не пізніше, ніж в двотижневий термін з дня їх прийняття (Чернігів);

5. у нормативних актах 2 міст передбачено, що рішення ОМС підлягають оприлюдненню не пізніше, ніж в 30-ти і 10-ти денний термін з дня розгляду (Запоріжжя, Севастополь);

6. у нормативному акті 1 міста передбачено, що рішення ОМС підлягають оприлюдненню не пізніше, ніж в 30-денний термін з дня проведення громадських слухань (Івано-Франківськ);

7. у нормативних актах 13 міст не врегульоване дане питання (Луцьк, Вінниця, Житомир, Ужгород, Київ, Кіровоград, Львів, Миколаїв, Суми, Тернопіль, Хмельницький, Чернівці, Сімферополь).

  1. 2.                Щодо способів оприлюднення рішення ОМС за результатами розгляду рішення слухань:

1. у нормативних актах 3 міст передбачено, що рішення ОМС підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті і ЗМІ (Донецьк, Харків, Чернігів);

2. у нормативних актах 4 міст передбачено, що рішення ОМС підлягають оприлюдненню в ЗМІ (Івано-Франківськ, Одеса, Хмельницький, Севастополь);

3. у нормативних актах 18 міст не врегульоване дане питання (Луцьк, Вінниця, Дніпропетровськ, Житомир, Ужгород, Київ, Кіровоград, Луганськ, Львів, Миколаїв, Полтава, Рівне, Суми, Тернопіль, Херсон, Черкаси, Чернівці, Сімферополь).

Аналізуючи це питання з точки зору максимального забезпечення врахування рішення громадських слухань органами та посадовими особами місцевого самоврядування за якісними показниками, виділено наступні зауваження:

1. Нормативні акти майже усіх міст (крім Житомира, Кіровограда, Одеси) містять загальну норму про обов’язковість розгляду рішень слухань органами місцевого самоврядування. Втім цього замало. В окремих з них встановлюють більше чи менше конкретні строки, що робить цей обов’язок більш імперативним і конкретним. Загалом встановлення чітких строків позитивно впливає на виконання зобов’язань та є ефективною практикою з точки зору організації певного процесу. Сумнівно виглядають норми нормативних актів Чернівців і Сум, в яких рада розглядає не рішення слухань, а узагальнення, зроблені секретарем ради.

2. Дуже шкода, що нормативні акти 19 міст не передбачають можливості ініціаторам чи зацікавленим особам брати участь у розгляді рішення слухань ОМС. Це робить їх діяльність закритою і непрозорою.

3. Жоден з проаналізованих нормативних актів в частині оприлюднення рішення ОМС за результатами слухань не містить належних норм, які б відповідали Закону України «Про доступ до публічної інформації». Міститься або занадто загальна норма «рішення оприлюднюється» без будь-яких строків, або строки, що перевищують 5 робочих днів.

4. Щодо способів оприлюднення, то знову викликає подив відсутність зобов’язання оприлюднювати рішення на офіційному веб-сайті ОМС. Це знову-ж-таки не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації».

***

Рекомендації

Якщо органи місцевого самоврядування не будуть враховувати пропозиції та зауваження членів територіальної громади, подані на громадських слуханнях, мешканці не будуть на них приходити чи їх ініціювати. Для того, щоб цей інструмент демократії участі не був мертвонародженим від самого початку, правове регламентування цього етапу має бути максимально чітким, містити фіксовані строки, закріплені за посадовими особами і органами обов’язки, і сприяти максимальній прозорості та відкритості прийняття рішень.

1. Врахування рішень громадських слухань. Найреалістичнішою з практичної точки зору є зобов’язання розглянути рішення громадських слухань на найближчій сесії міської ради, найближчому засіданні виконавчого комітету чи першочергово – посадовими особами ОМС, як це передбачено Вінниці, Донецьку, Чернігові, Севастополі. Встановлення ж, наприклад, 30-ти денного строку з дня проведення слухань, може бути складно виконуваним, оскільки наступне чергове засідання ради може відбутися і пізніше.

2. Участь ініціаторів слухань в розгляді рішення слухань органами місцевого самоврядування. Цікавою є норма Положення Чернігова:на пленарне засідання міської ради, засідання виконавчого комітету міської ради або іншого виконавчого органу міської ради обов’язково запрошується з правом виступу Ініціатор проведення громадських слухань. Це найбільш демократична процедура, яку варто поширювати. Також доцільно надсилати рішення ОМС уповноваженій особі ініціатора

3. Оприлюднення рішення ОМС, винесене за результатами розгляду рішення слухань. Нормативні акти, що регулюють проведення громадських слухань мають бути приведені у відповідність з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зокрема йдеться про обов’язкове оприлюднення рішень ОМС на офіційному веб-сайті, ЗМІ на протязі 5 робочих днів з дня його прийняття. З практичної точки зору такі рішення мають розміщатися на сайті, щонайменше у двох розділах: в загальному порядку, встановленому для оприлюднення усіх рішень і в спеціальному розділі, що стосується інструментів громадської участі.

4. Обов’язковість врахування рішень громадських слухань. Майже всі Статути та Положення містять норми про рекомендаційний характер рішень громадських слухань для органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Загалом це не суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Однак вартою поширення є доволі прозора процедура, встановлена у Положенні міста Чернігова. А саме: «міська рада, виконавчий комітет міської ради або інші органи місцевого самоврядування, до повноважень яких віднесено вирішення питання, порушеного у рішенні громадських слухань, можуть прийняти рішення, відмінне від рішення, що було прийняте в ході проведення громадських слухань. У рішенні повинні бути викладені обґрунтування такої позиції. Рішення за результатами громадськихслухань обов’язково приймається шляхом поіменного голосування».

Додаткові обмеження щодо проведення громадських слухань

Статути і Положення окремих міст містять вимоги до мінімальної кількості членів територіальної громади, що мають бути присутніми на слуханнях, щоб вони вважалися правомочними:

Назва міста

Норма Статуту чи Положення

1.

Ужгород Загальні збори мешканців міста є правомочними, якщо на них присутні більше половини громадян, які проживають у місті (або на території комітету, мікрорайоні, житловому комплексі, на вулиці, кварталі чи будинку.

2.

Луганськ Загальноміські громадські слухання є правомочними, якщо в їх роботі прийняло участь не менш 50 членів відповідної територіальної громади. Районні у місті Луганську громадські слухання є правомочними, якщо в їх роботі прийняло участь не менше 25 членів відповідної територіальної громади.

3.

Черкаси Найменша кількість учасників громадських слухань, які мають право брати в них участь:

Для загальноміських громадських слухань: не менше 300 осіб.

Для районних громадських слухань: не менше 150 осіб

Для локальних громадських слухань: не менше 30% від кількості жителів, які проживають в межах територій, щодо яких проводяться громадські слухання.

Інші обмеження

Назва міста

Норма Статуту чи Положення

1.

Севастополь ГС не можуть проводитись пізніше, як за три місяці до проведення виборів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

З одного і того ж питання слухання проводиться не раніше, як за 6 місяців після проведення попередніх.

2.

Чернігів Громадські слухання не проводиться у період виборчих кампаній з місцевих виборів і місцевих референдумів громадські слухання не проводяться

3.

Чернівці Громадські слухання не можуть проводитись менш як за 3 місяці до виборів Президента України, народних депутатів України та місцевих виборів.

Наступні громадські слухання з одного і того ж питання на відповідній території проводяться не раніше шести місяців після проведення попередніх.

4.

Черкаси Громадські слухання не можуть відбуватися протягом терміну, визначеного чинним законодавством для проведення передвиборчої кампанії.

5.

Херсон Громадські слухання не можуть проводитися пізніше ніж за три місяці до проведення виборів міського голови, депутатів міської ради, селищних, сільських голів, селищних, сільських рад, що належать до юрисдикції міської ради.

6.

Суми Громадські слухання не можуть провадитися менш як за три місяці до проведення виборів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Наступні громадські слухання з одного й того ж питання на відповідній території провадяться не раніше трьох місяців після провадження попередніх.

7.

Рівне Громадські слухання не можуть відбуватися протягом терміну, визначеного чинним законодавством для проведення передвиборної кампанії з обрання міського голови та депутатів міської ради.

8.

Миколаїв Громадські слухання не можуть провадитися менш як за три місяці до проведення виборів депутатів міської ради та міського голови.

Наступні громадські слухання з одного й того ж питання на відповідній території провадяться не раніше трьох місяців після провадження попередніх.

9.

Донецьк 1.8. Общественныеслушания не могут проводиться меньшечем за три месяца до проведениявыбороворганов и должностныхлицместногосамоуправления.

1.9. Общественныеслушания по одному и тому же вопросу на соответствующейтерриториипроводятся не ранеетрехмесяцевпослепроведенияпредыдущих.

10.

Вінниця Повторне проведення громадських слухань із того ж питання допускається, але не раніше чим після закінчення 30 днів від опублікування результатів попередніх слухань.

Український незалежний центр політичних досліджень

http://www.ucipr.kiev.ua/publications/pochatok-reformi-mistcevoii-demokratiii

 

Координаційна рада з питань розвитку громадянського суспільства

http://president.gov.ua/content/civil_society.html

http://civil-rada.in.ua/