Матеріали засідання підгрупи, створеної робочою групою з питань благодійництва, волонтерства і громадянської освіти при Координаційній раді з питань розвитку громадянського суспільства, щодо аналізу впливу прийнятого Закону України «Про волонтерську діяльність» на роботу волонтерів і волонтерських груп у державних і громадських організаціях та розвиток громадянського суспільства в Україні
20 червня 2012 року під час засідання підгрупи робочої групи з питань благодійництва, волонтерства і громадянської освіти при Координаційній раді з питань розвитку громадянського суспільства було обговорено вплив прийнятого Закону України «Про волонтерську діяльність» на роботу волонтерів і волонтерських груп у державних і громадських організаціях та розвиток громадянського суспільства в Україні.
Прийняття Закону України «Про волонтерську діяльність» (№ 3236-VI, 19.04.2011 р.) свідчить про визнання державою волонтерського руху як підвалини громадянського суспільства, виводить його на якісно новий рівень, посилює законодавчу базу щодо організації діяльності волонтерів, голова робочої групи з питань благодійництва, волонтерства і громадянської освіти Лях Тетяна акцентувала увагу на проблемах, з якими зустрілися державні та громадські організації, впроваджуючи цей закон.
При детальному аналізі змісту в ході обговорення прийнятого Закону України «Про волонтерську діяльність» члени підгрупи наголосили на важливості внесення змін та доповнень до нього, що забезпечить в подальшому його дієвість, сприятиме розвитку волонтерського руху в Україні, підвищить якість надання волонтерської допомоги.
Закон України «Про волонтерську діяльність» потребує внесення змін та доповнень стосовно:
– статусу «волонтерської організації»;
– визначення повноважного центрального органу виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності;
– права фізичних осіб, які не досягли та досягли чотирнадцяти років, брати участь у волонтерському русі;
– необхідності обов’язкового страхування волонтерів;
– пільг для волонтерів під час вступу до ВНЗ та при прийомі на роботу;
– зарахування часу здійснення волонтерської діяльності до навчально-виробничої практики в разі її здійснення за напрямом, що відповідає отримуваній спеціальності;
– переліку відшкодувань витрат волонтеру тощо.
Члени підгрупи визнають, що прийнятий Закон України «Про волонтерську діяльність» потребує роз?яснень, змін та доповнень для подальшого розвитку волонтерського руху, доступності волонтерства для кожного громадянина держави незалежно від віку, статі, релігійних та політичних переконань, забезпечення прозорості та розширення напрямів волонтерської діяльності в державних, громадських та релігійних організаціях.
Враховуючи вищевикладене, члени підгрупи вважають за доцільне:
- Скасувати необхідність надання статусу «волонтерської організації» та визначення центрального органу виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності з метою економії державних коштів в умовах економічної кризи;
- Привести у відповідність згідно Цивільного Кодексу України право фізичних осіб, які не досягли та досягли чотирнадцяти років, самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, що забезпечить їхню участь у волонтерському русі;
- Диференціювати необхідність обов’язкового страхування волонтерів за видами діяльності та терміном її тривалості;
- Переглянути, роз’яснити та ввести пільги для волонтерів під час вступу до ВНЗ та при прийомі на роботу;
- Визначити механізм реалізації зарахування часу здійснення волонтерської діяльності до навчально-виробничої практики в разі її здійснення за напрямом, що відповідає отримуваній спеціальності;
- Переглянути та роз’яснити перелік відшкодувань витрат волонтеру, уточнити, які саме стосуються відрядження волонтера;
- Провести громадське обговорення діючого Закону України «Про волонтерську діяльність» та розробити перелік змін і доповнень до нього.
Аналіз закону України «Про волонтерську діяльність»
(на матеріалах Всеукраїнського громадського центру «Волонтер»)
Хочемо акцентувати увагу на низці проблем, з якими зустрілися державні та громадські організації, впроваджуючи у власну діяльність прийнятий закон, а також на важливості внесення окремих змін та доповнень до нього.
Розділ І. Загальні положення
Стаття 1. Волонтерська діяльність та основні засади її провадження
п. 1. Волонтерська діяльність – добровільна, безкорислива, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами та волонтерськими організаціями шляхом надання волонтерської допомоги.
«безкорислива» – Волонтерська діяльність не є безкорисливою, оскільки вона завжди приносить вигоду волонтерам, але ця вигода не є матеріальною. Вона допомагає людям досягти більшого впливу на власне життя. Зокрема, участь у волонтерській діяльності людей, які самі потребують допомоги (самотні пенсіонери, люди з особливими потребами, малозабезпечені, люди з алкогольною та наркотичною залежністю в минулому тощо), зарекомендувала себе як діяльність, що допомагає їм змінити своє життя на краще. Допомагаючи іншим, вони стають упевненими у своїх силах, здібностях, опановують нові навички та встановлюють нові соціальні зв’язки. Також волонтерство дає змогу людині знайти себе та привнести у своє життя ті цінності та звички, завдяки яким вона матиме здорове, продуктивне й насичене життя, і особливо це стосується підлітків та молоді;
«неприбуткова діяльність»– Пропонуємо сформулювати «без очікуваної фінансової винагороди»;
волонтерськими організаціями– Пропонуємо прибрати із визначення;
волонтерської допомоги – Пропонуємо прибрати із визначення слово «волонтерської», воно зустрічається вдруге.
Пропонуємо таке формулювання: Волонтерська діяльність – добровільна, соціально спрямована, що здійснюється волонтерами шляхом надання допомоги без очікування фінансової винагороди.
п. 1. Безоплатне виконання робіт або надання послуг особами, що має одноразовий характер або здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин, не є волонтерською діяльністю.
що має одноразовий характер – Волонтерська діяльність може мати одноразовий характер. Тут варто звернутися до класифікації волонтерських груп, серед яких зустрічається класифікаційна ознака «тривалість волонтерської діяльності», а саме «волонтери, які беруть участь у разових акціях» (наприклад, екологічна акція, збір благодійних пожертв, одноденна соціальна акція тощо).
Тому вважаємо за доцільне прибрати із формулювання фразу «що має одноразовий характер».
Пропонуємо таке формулювання: Безоплатне виконання робіт або надання послуг особами, що здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин, не є волонтерською діяльністю.
п. 2.Волонтерська діяльність ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, добровільності, безоплатності, безкорисливості, неприбутковості.
Враховуючи аргументи до визначення поняття «волонтерська діяльність», вважаємо за доцільне прибрати із формулювання слова «безкорисливості», «неприбутковості».
Пропонуємо таке формулювання: Волонтерська діяльність ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, добровільності, безоплатності.
Стаття 3. Реалізація державної політики у сфері волонтерської діяльності
п. 1. Реалізація державної політики у сфері волонтерської діяльності здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності, іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень.
п. 3. Центральний орган виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності: … надає в установленому цим Законом порядку юридичним особам статус волонтерської організації та приймає рішення про позбавлення волонтерської організації цього статусу.
Ці пункти Ст. 3 викликали найбільше дискусій серед державних та громадських організацій України. Це пояснюється тим, що волонтерський рух в Україні представлений чи не у всіх галузях суспільного життя. Тому центральний орган виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності має бути обізнаний зі специфікою волонтерства у всіх галузях: медицині, освіті, охороні довкілля, соціальній роботі тощо. А створення окремої структури в умовах економічної кризи в Україні є не доцільною.
Отримання статусу «волонтерської організації» суттєво шкодить волонтерському руху в Україні, оскільки значно звужує напрями волонтерської діяльності, зменшує соціальну активність неформальних об’єднань волонтерів (наприклад, ініціативних груп територіальних громад тощо), порушує головний принцип волонтерства – доброї волі. Наразі в нашій державі активно розвивається волонтерський рух серед бізнесових організацій. Надання статусу «волонтерської організації» може спричинити відмову від волонтерства ними.
Вважаємо за доцільне наголосити на тому, що надання / позбавлення статусу волонтерської організації є недоцільним, економічно не вигідним та таким, яке може призвести до зростання бюрократії, виникнення «тіньового» волонтерства в країні.
Тому звертаємось з проханням внести зміни до Закону України «Про волонтерську діяльність» та скасувати необхідність надання статусу «волонтерської організації» та визначення центрального органу виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності з метою економії державних коштів в умовах економічної кризи.
Розділ ІІ. Особливості правового статусу волонтерів та діяльності волонтерської організації
Стаття 7. Волонтери, їх права та обов’язки
п. 1. Волонтер – це фізична особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку і здійснює волонтерську діяльність на добровільній та безоплатній основі.
Волонтерами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, а також громадяни України віком від шістнадцяти років, якщо вони здійснюють волонтерську діяльність на території України, за письмовою згодою одного з батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
Особливістю волонтерського руху в Україні є те, що волонтерською діяльністю займаються здебільшого учні та студенти. Учнівські та студентські волонтерські групи створюються на базі навчальних закладів, громадських організацій та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Лише у 2010 році у мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді волонтерами працювали ХХ студентів та ХХ учнів.
Участь дітей та молоді у волонтерському русі дає їм змогу зробити особистий внесок у розв’язання соціальних проблем, самореалізуватися через ініціювання проектів і програм соціальної спрямованості. Але вік, зазначений у законі, значно обмежує можливості їхньої участі у волонтерському русі.
Тому звертаємось з проханням привести у відповідність згідно Цивільного Кодексу України право фізичних осіб, які не досягли та досягли чотирнадцяти років, самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, що забезпечить їхню участь у волонтерському русі.
ст. 7, п. 4: Волонтер має право на:
…обов’язкове страхування відповідно до Закону України “Про страхування”(85/96-ВР).
Не всі види волонтерської діяльності потребують страхування, а лише ті, які несуть загрозу життю та здоров’ю волонтера. Тому варто уточнити, які саме види волонтерської діяльності потребують страхування. Також варто зауважити, що разові волонтерські акції, як правило, не потребують страхування.
Тому звертаємось з проханням диференціювати необхідність обов’язкового страхування волонтерів за видами діяльності та терміном її тривалості. Можливо, додати пункт «Страхування волонтерів здійснюється за згодою сторін, що зазначається в угоді про співпрацю».
ст. 7, п. 4: Волонтер має право на:
…зарахування часу здійснення волонтерської діяльності до навчально-виробничої практики в разі її здійснення за напрямом, що відповідає отримуваній спеціальності.
Варто зауважити, що незрозумілим залишився механізм реалізації п. 4 цієї статті.
Варто було б взяти за взірець досвід країн Заходу, де тривалий досвід волонтерської діяльності створює пільги під час вступу до ВНЗ та при прийомі на роботу.
Тому пропонуємо переглянути пільги для волонтерів під час вступу до ВНЗ та при прийомі на роботу; визначити механізм реалізації зарахування часу здійснення волонтерської діяльності до навчально-виробничої практики в разі її здійснення за напрямом, що відповідає отримуваній спеціальності.
Ст. 10: Договір про надання волонтерської допомоги
п. 1.: За договором про надання волонтерської допомоги одна сторона (волонтерська організація) зобов’язана надавати на користь іншої сторони (отримувача) визначені в договорі види волонтерської допомоги шляхом залучення до виконання волонтерів протягом встановленого в договорі строку, а отримувач зобов’язаний прийняти волонтерську допомогу.
Пропонується скасувати статтю, яка закріплює, що для того, щоб здійснювати волонтерську діяльність, має бути укладена Угода між отримувачем і організацією. Більшість волонтерської діяльності здійснюється з метою надання допомоги окремим фізичним особам або юридично не оформленим групам людей. У тексті статті говориться, що отримувач, внаслідок підписання угоди, “зобов’язаний прийняти волонтерську допомогу”, що суперечить принципам волонтерства.
ст. 11: Відшкодування витрат, пов’язаних з наданням волонтерської допомоги
п. 1.: Волонтерам для провадження волонтерської діяльності відшкодовуються витрати на відрядження на території України та за кордон у межах норм відшкодування витрат на відрядження, встановлених для державних службовців і працівників підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.
Волонтеру відшкодовуються підтверджені документами:
витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця здійснення волонтерської діяльності;
витрати на харчування, коли волонтерська діяльність триває більше 4 годин на добу;
витрати на проживання у разі відрядження волонтера до іншого населеного пункту для провадження волонтерської діяльності, що триватиме більше 8 годин;
витрати на поштові та телефонні послуги, якщо волонтер здійснює волонтерську діяльність поза межами місцезнаходження волонтерської організації;
витрати на проведення медичного огляду, вакцинації та інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов’язаних з наданням волонтерської допомоги.
Залишається незрозумілим перелік відшкодувань витрат волонтеру «Волонтеру відшкодовуються підтверджені документами…». Бо не всі відшкодування витрат, перелічені у цьому пункті, стосуються відрядження.
Тому пропонуємо переглянути перелік відшкодувань витрат волонтеру, уточнити, які саме стосуються відрядження волонтера. А також внести зімни до пункту, а саме: «волонтерам може бути відшкодовано всі витрати, понесені ними в процесі волонтерської діяльності, які попередньо визначено у «волонтерській угоді».
(на матеріалах Всеукраїнської асоціації молодіжного співробітництва «Альтернатива-В»)
Програма “Молодь в дії” – це програма Європейського Союзу, спрямована на підтримку міжкультурного спілкування і молодіжного співробітництва. Пріоритетами програми «Молодь в дії» на сьогодні є підвищення можливостей освіти і працевлаштування молоді, активна громадянська участь та зміцнення солідарності. Співробітництво з Україною за даною програмою включає кілька підпрограм, серед яких Європейська волонтерська служба (ЄВС).
Європейська волонтерська служба дозволяє молоді віком від 16 до 30 років здійснювати волонтерську діяльність в іншій країні у період від 2 до 12 місяців. ЄВС є одним з основних інструментів співробітництва у сфері освіти, молоді і культури, в частині розвитку контактів між людьми в рамках Європейської політики сусідства, Східного Партнерства (детальніше про ЄВС на http://yia.org.ua, http://ec.europa.eu/youth/index_en.htm). Діяльність волонтерів з країн Європейського Союзу в Україні тісно пов’язана з місцевими громадами.
У зв’язку з новим регулюваннями довготермінового перебування іноземців в Україні кількість ЄВС проектів у 2012р. зменшується, про що свідчить і дострокове завершення перебування волонтерів ЄС в Україні (фактично переривання проектів), які не мають змоги продовжити своє перебування.
Оскільки є проблеми з відкриттям віз та перебуванням волонтерів ЄС в Україні громадські організації ЄС відмовляються реалізовувати спільні проекти з українськими громадськими організаціями.
Після змін у законодавстві Україна стала єдиною з 7 країн регіону Східної Європи і Кавказу, в яку волонтери ЄС в рамках Європейської волонтерської служби не можуть бути запрошені громадськими організаціями довше ніж на 90 днів.
Це суперечить статтям Порядку денного асоціації Україна – ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію, який схвалений на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС 15.05.12 (п.п. «Освіта, навчання, молодь», п.7):
- збільшенні обмінів та співробітництва в сфері неформальної освіти для молоді та молодіжних робітників як засобу просування міжкультурного діалогу та підтримки громадянського суспільства, зокрема через програму Молодь у дії (2007-2013).
Як наслідок, під загрозою стало виконання відповідного пункту ініціативи ЄС «Східне партнерство», зокрема у розділі «контакти між людьми»:
- «Відкрити вікно для доповнення Програми “Молодь в дії” у шести країнах-партнерах. Це забезпечить мобільність молоді та обміни для посилення міжкультурного діалогу та взаєморозуміння. Це також підтримає роль молодіжних неурядових організацій та інших акторів для зміцнення громадянського суспільства у країнах-партнерах».
та
державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2009-2015 рр. (п.6. завдання і заходи з виконання Державної цільової соціальної програми “Молодь України” на 2009-2015 роки):
- здійснення заходів з виконання програм Ради Європи та Європейського Союзу, в тому числі програми «Молодь в дії», що впроваджується в Україні.
Отже, проекти, які виконуються в Україні волонтерами Європейської волонтерської служби, нині перебувають під загрозою зриву через відсутність чітких механізмів видачі віз та продовження терміну перебування волонтерів з країн ЄС в Україні.
Консульства України в країнах Європейського Союзу усно відмовляють у прийомі документів для отримання візи волонтерам Європейського Союзу на підставі ненадання запрошення від волонтерських організацій, зареєстрованих в Україні в установленому порядку.
У свою чергу, українські громадські організації не можуть отримати статус “волонтерських організацій” через відсутність у законі України «Про волонтерську діяльність» механізму і чіткого визначення, які саме центральні органи виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності мають право надавати їм статус “волонтерської організації”.
В п.1. ст. 6 Закону України «Про волонтерську діяльність» вказаний порядок надання та позбавлення юридичних осіб статусу волонтерської організації:
Надання юридичній особі статусу волонтерської організації здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності на підставі письмової заяви від імені цієї юридичної особи.
Представники громадських організацій, що працюють в рамках ЄВС в Україні, зверталися із запитом до Державної служби молоді та спорту України стосовно надання контактних даних центрального органу виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності та отримали офіційну відповідь, що «Чинним Законом України «Про волонтерську діяльність» не визначено центрального органу виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності». Від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України отримали подібну відповідь: «На сьогоднішній день порушене Вами питання законодавчо не врегульовано».
Підготувала:
Лях Тетяна Леонідівна, голова робочої групи з питань благодійництва, волонтерства і громадянської освіти при Координаційній раді з питань розвитку громадянського суспільства, заступник голови ради Всеукраїнського громадського центру «Волонтер»
(www.volunteer.kiev.ua)
